Вікна Овертона в шкільній програмі Мрія
Вікна Овертона – це концепція, яка пояснює, як ідеї, що раніше були неприйнятними для суспільства, поступово стають нормою. Соціологічна модель існування меж допустимого спектру думок у ЗМІ, суспільстві та політиці з точки зору поточного суспільного дискурсу. Вікно Овертона дозволяє пояснити, як табуйовані та неприйнятні ідеї стають популярними. Політичний теоретик Джозеф Овертон розробив цю модель, щоб описати, як змінюється діапазон політично прийнятних ідей.
Шість етапів «Вікна Овертона»
Концепція включає шість основних етапів, через які проходить ідея на шляху від неприйняття до прийняття суспільством:
Немислимо (Unthinkable). Ідея повністю відкидається суспільством, вважається радикальною чи абсурдною.
Радикально (Radical). Ідея обговорюється в маргінальних колах, але більшістю сприймається як екстремальна.
Прийнятно (Acceptable). Ідея отримує підтримку в академічних та інтелектуальних колах, починає з'являтися в публічних дискусіях.
Розумно (Sensible). Ідея активно обговорюється в мейнстрімних медіа, політики починають її використовувати у своїх промовах.
Популярно (Popular). Ідея стає широко відомою та обговорюваною серед населення, її підтримують впливові люди.
Політика (Policy). Ідея стає частиною політичної програми, приймаються закони, які її регулюють, і вона стає частиною державної політики.
Ось п'ять прикладів із шкільного життя, які ілюструють, як «Вікно Овертона» може змінити ставлення до певних ідей.
1. Домашнє навчання
Немислимо: Довгий час вважалося, що школа — єдине правильне місце для навчання. Ідея вчитися вдома сприймалася як маргінальна, адже це суперечило самій суті освіти.
Радикально: Деякі сім'ї починають практикувати домашнє навчання, але це сприймається суспільством як дивацтво.
Прийнятно: Завдяки дослідникам, публікаціям та окремим випадкам успішних дітей, ідея набуває легітимності в академічних колах.
Розумно: Під час пандемії, коли всі перейшли на дистанційне навчання, домашня освіта перестала бути екзотикою.
Популярно: Батьки активно обговорюють та діляться досвідом домашнього навчання, з'являються освітні платформи.
Політика: Держава розробляє та впроваджує офіційні програми та закони, що регулюють домашнє навчання.
2. Використання смартфонів у класі
Немислимо: У минулому, використання мобільних телефонів на уроках було абсолютно неприпустимим, і їх одразу ж вилучали.
Радикально: Окремі вчителі починають експериментувати з використанням телефонів як інструменту для навчання (наприклад, для пошуку інформації).
Прийнятно: Ідея інтеграції технологій стає частиною освітніх конференцій та методичних рекомендацій.
Розумно: Вчителі починають дозволяти телефони для виконання конкретних завдань, як-от використання інтерактивних тестів чи програм.
Популярно: Більшість вчителів та учнів розглядають смартфони як зручний інструмент, а не як перешкоду.
Політика: Школа розробляє правила та політику, яка дозволяє або навіть заохочує використання смартфонів на уроках.
3. Бодіпозитивність у шкільній формі
Немислимо: Ідеал краси був суворо регламентований, і шкільна форма мала підкреслювати уніфікованість та стрункість.
Радикально: Деякі активісти починають виступати проти суворих стандартів форми, стверджуючи, що одяг має бути зручним для всіх типів фігури.
Прийнятно: Ідея бодіпозитиву обговорюється на батьківських зборах та в шкільних медіа, що призводить до усвідомлення проблеми.
Розумно: Школи дозволяють вибирати між різними фасонами одягу або вводять "вільні" дні, що не залежать від розміру одягу.
Популярно: Учні та їхні батьки сприймають ці зміни як норму, і школи пишаються своєю інклюзивністю.
Політика: Шкільні правила оновлюються, щоб забезпечити, що форма є зручною та доступною для учнів будь-якої комплекції.
4. Викладання сексуального виховання
Немислимо: Раніше ця тема була табу, і вважалося, що її мають обговорювати лише батьки.
Радикально: Кілька прогресивних шкіл починають вводити базові уроки, що стосуються біології людини, але без обговорення сексуальних аспектів.
Прийнятно: Ідея набуває популярності в педагогічних колах як спосіб запобігти підлітковій вагітності та захворюванням, що передаються статевим шляхом.
Розумно: Розробляються науково обґрунтовані програми, які пропонуються як факультативи або частина уроків біології.
Популярно: Батьки та учні розуміють важливість цієї теми для здоров'я та безпеки.
Політика: Шкільні програми оновлюються, і статеве виховання стає обов'язковим предметом або частиною основної програми.
5. Оцінювання без балів
Немислимо: Єдина система оцінок "від 1 до 5" або "від 1 до 12" була непорушною.
Радикально: Деякі вчителі-новатори відмовляються від традиційних оцінок, надаючи лише розгорнутий зворотний зв'язок.
Прийнятно: Методи оцінювання, що базуються на формувальному оцінюванні та зворотньому зв’язку, стають темою наукових робіт і педагогічних семінарів.
Розумно: Вчителі починають поєднувати бали з детальним описом досягнень учнів.
Популярно: Батьки та учні розуміють, що глибокий аналіз знань важливіший, ніж просто оцінка.
Політика: Міністерство освіти розробляє нові стандарти, які заохочують або вимагають використовувати різні підходи до оцінювання, окрім традиційних балів.
Як це працює?
Просування ідеї через «Вікна Овертона» часто здійснюється невеликими кроками. Замість того, щоб просувати ідею безпосередньо, її прихильники спочатку роблять її менш радикальною, створюють умови для обговорення, а потім поступово піднімають її статус у публічному дискурсі.
Ця модель допомагає зрозуміти, як суспільство може змінювати свої погляди на, здавалося б, непорушні речі, а також усвідомити, як ідеї, що здаються сьогодні неможливими, можуть стати нормою завтра.
